Синдром сухого ока: проблема ХХІ століття

31.07.2020
Ameda

Останні роки все більшої актуальності для клінічної практики набуває хвороба «сухого ока».

Це одна з найпоширеніших причин хронічного подразнення очей, запальної ін’єкції судин кон’юнктиви та синдрому «червоного ока» відповідно.

Під терміном хвороба «сухого ока» розуміють комплекс ознак висихання (ксероза) поверхні рогівки та кон’юнктиви внаслідок тривалого порушення стабільності слізної плівки, що покриває рогівку.

Дослідження показують, що на сухість очей впродовж життя скаржиться приблизно 18% жінок і 11% чоловіків. Зазначимо, що ризик виникнення синдрому підвищується з віком.

Основні причини появи хвороби сухого ока:

  • робота за комп’ютером та іншими екранами, в результаті чого людина моргає недостатньо часто;
  • використання кондиціонерів;
  • занадто сухе повітря на роботі та вдома;
  • вагітність, грудне вигодовування та використання протизаплідних препаратів;
  • вживання антидепресантів, серцевих препаратів та інших ліків;
  • використання контактних лінз;
  • зниження кількості слізної рідини, обумовлене віком (40+);
  • гормональні зміни, пов’язані з менопаузою;
  • дисфункція мейбомієвих залоз;
  • післяопераційні зміни рогівки.

Скарги можуть бути різними:

  • відчуття піску в очах;
  • пощипування;
  • біль;
  • відчуття свербіння в очах;
  • чутливість і подразнення;
  • розмитість зору;
  • відчуття плівки перед очима;
  • сльозотеча;
  • почервоніння очей;
  • світлочутливість.


На жаль, хворобу сухого ока не можна вилікувати, але можна полегшити залежно від індивідуальних особливостей хворого. Варто запам’ятати найголовніше: самолікування лише погіршить ваше самопочуття.
Не варто відкладати візити до фахівця на потім, оскільки під симптомами «сухого ока», може ховатися серйозне захворювання, визначити яке зможе тільки офтальмолог.

Первинний офтальмологічний огляд пацієнтів проводиться за загальноприйнятими правилами. Особлива увага приділяється скаргами, які в низці випадків прямо або побічно свідчать про ксеротичні зміни у тканинах ока, тобто висихання поверхні рогівки. Відбувається збір анамнестичних даних, що стосуються якості зору, перенесених захворювань, травм і операцій, попереднього лікування, професійної діяльності обстежуваного.

Лікування синдрому сухого ока

Лікування хворих з синдромом сухого ока складає комплексне і все ще досить далеке від оптимального рішення завдання. Воно налічує використання як консервативних, так і оперативних методів. Найчастіше для розв’язання проблеми використовують препарати штучної сльози. Закапана в кон’юнктивальну порожнину штучна сльоза утворює на поверхні очного яблука досить стабільну плівку, що містить в собі ще й компоненти сльози хворого, якщо її вироблення досі відбувається в організмі.

Крім того, підвищена в’язкість препаратів перешкоджає швидкому відтоку рідини з кон’юнктивальної порожнини, що також є сприятливим фактором.

Варто зазначити, що, попри велике різноманіття методів лікування хворих, синдром сухого ока все ще до кінця не вирішена проблема. Тому визначити конкретну схему лікування, що буде дієва для кожного пацієнта, абсолютно неможливо.

Будьте здорові!

31.07.2020

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.